Виставка українського дизайну та нових матеріалів
Ейндговен, Нідерланди
Куратори
Ольга Богданова
Олена Оранська
Креативний директор
Даша Цапенко
Виставка показує як українські дизайнери та митці співіснують з Землею,
сприймаючи її як мати, коханку, джерело натхнення, радника та співучасника злочину.
“Стосунки з Землею/Лісова пісня” переосмислює сутність українських ремесел та переносить фокус з кінцевої продукції на процес, базований на критичному мисленні. Вибір матеріалів, локальне виробництво, екологічність та стосунки з міфічною істотою стають головними опорними точками. Українська міфологія і традиційні язичницькі ритуали, засновані на рівноправному співіснуванні між людиною та природою, спонукають до нової дискусії про місце людини на планеті Земля. Одна з тем – це спостереження та роздуми про явища Чорнобиля, де лосі, олені, лиси, вовки та навіть коні Пржевальського, що вважалися зниклими, знову мандрують зоною відчуження, користуючись відсутністю людини.
Проект ставить питання про привілейоване становище людини в сучасному суспільстві, кидаючи йому виклик за допомогою дизайну, що його створила місцева творча спільнота.
Учасники проекту розмірковують і працюють над найважливішими проблемами, які існують в сучасному світі. Насамперед це сучасний стан екології. Виробництво паперу з опалого листя, створення хутра з коріння, втілення ідеї виробництва хутра з конопель, несподівані можливості використання чорнозему, а також перспективи вирощування та подальшого використання зернових в радіоактивній зоні Чорнобиля – всі ці дослідження базуються на традиційній українській культурі і збережених традиціях співіснування з природою.
Серед учасників проекту: біолог, підприємець, дизайнер, науковець.
Складовою частиною проекту є його сценографія. Ательє PROSO розробилоконцепцію простору у форматі лабораторії. Роботи учасників презентуються на засіяних живою екосистемою столах. Протягом події відвідувачі стежитимуть за процесом розвитку рослин, спостерігати як проростають зерна та формується коріння.
Після закінчення проекту коріння буде використане для виробництва екологічного хутра та
експериментів.
Ще у шкільні роки Валентин дослідив, що целюлозу можна видобувати не лише зі стовбурів дерев, але й з листя. Він винайшов метод як це втілити та запустив проект Re-leaf Paper. Мета
проекту – запропонувати альтернативу традиційному паперу з деревини та вирішити проблему опалого листя в місті.
Попри діджиталізацію у всі сферах життя, обсяги споживання паперу у світі щороку зростають.
Чимало компаній та окремих людей переходять з пластикової упаковки на паперову, щоб бути більш екологічно дружніми. Це хибне розуміння сталого розвитку та небезпечна практика.
Адже папір здебільшого виготовляється з деревини, а ліси відновлюються не настільки швидко. Потрібно знайти альтернативне джерело целюлози, і ним може бути опале листя.
Осінній листопад проходить у всіх регіонах із помірним кліматом.
У різних місцевостях із листям поводяться по-різному. Приміром, у Києві комунальні служби донедавна вивозили його на звалища. Буває, що двірники згрібають листя у купи та спалюють його, завдаючи шкоди здоров’ю людей та довкіллю. Завдяки технології Re- leaf листя перетворюється зі сміття на цінний ресурс.
Зараз Валентину Фречці вісімнадцять. Він навчається в університеті та співпрацює з картонним комбінатом в Житомирі, де вдосконалює технологію виготовлення паперу з листя. Мета Валентина – запуск продукту в масове виробництво. Винахідник переконаний, Re-leaf здатен конкурувати на ринку із традиційним папером.
Бренд, що спеціалізується на виробництві товарів з коноплі, створив альтернативу хутру тварин та штучному синтетичному хутру.
Конопля – унікальна за своїми властивостями рослина. Для її вирощування не потрібні пестициди та гербіциди. Конопля дає два врожаї на рік, потребує на 75% менше води, ніж бавовна, та абсорбує в 4 рази більше СО2, ніж більшість дерев. Hemp Fur виготовляють з волокна конопель, вирощених у чистому регіоні Полтавської області.
Hemp Fur – це приємний на дотик, натуральний, гіпоалергенний, теплий та практичний у використанні матеріал. Виробництво конопляного хутра етичне та екологічне, воно не потребує вбивства тварин. Також Hemp Fur не є потенційним джерелом мікропластику, що вигідно відрізняє його від синтетичного хутра.
Засновник студії Ryntovt Design створює меблі з виразною еко- естетикою вже близько 25 років.
У проекті Terra він вирішив підняти горизонтальні пласти землі вертикально. Тепер ми можемо подивитися в обличчя землі, торкнутися її зморшок. Оригінальну поверхню, створену на основі чорнозему, Юрій Ринтовт розробив для фасадів однієї зі своїх меблевих колекцій.
Ідея проекту – гімн Землі. «Ми відчуваємо радість від роботи з землею. Таку первісну радість відчувала людина, коли працювала на землі, бачила її здатність до щорічного відновлення, спостерігала живе диво: від перших паростків до щедрого врожаю. Ми відчуваємо майже фізичний біль від того, з якою неповагою, господарською зневагою людина ставиться до природи. Стирається ставлення до землі, як до святині, яке було в дотехнологічну добу».
Випускниця знаменитої Академії дизайну в Ейндговені виростила хутро із пророщеного насіння чіа. Ідея проекту – переосмислити статус одягу та спосіб взаємодії з ним. На противагу бездумному споживанню речей, дизайнерка пропонує цілком інакші стосунки. Уявіть плащ, або сукню, які ви вирощуєте, наче живу істоту, дбаєте про неї, оберігаєте від пошкоджень, гуляєте в такому одязі під дощем, щоб поливати паростки. Така нова концепція одягу ставить під сумнів позицію людини, як центру екосистеми, та провокує нове усвідомлення свого місця у світі.
Матеріал на основі коріння та паростків не є готовим комерційним продуктом.
Наразі Даша Цапенко розвиває проект, вивчає можливості живого хутра та потенціал його застосування.
Проект, у якому група українських та британських вчених досліджувала можливість сільськогосподарського використання земель у зоні обов’язкового відселення, що постраждала внаслідок радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС.
Професор екологічних наук Портсмутського університету Джим Сміт, завідувач радіометричної лабораторії Українського гідрометеорологічного інституту та ліквідатор Геннадій Лаптєв і геолог та радіохімік Кирило Кориченський розвивають проект Atomik у свій вільний час, паралельно з науковою роботою.
Для виготовлення експериментальної партії вони використали зерно, вирощене в Чорнобильській зоні. Експериментальні зразки мали незначне перевищення допустимої концентрації стронцію- 90. У процесі виготовлення алкоголю кількість домішок у зерні зменшилася, і у готовому напої вчені виявили лише природний радіонуклід вуглець-14. Його концентрація була не більшою, ніж у будь-якому іншому алкогольному напої. Дистильований
алкоголь розводили з мінеральною водою із глибокого водоносного шару в місті Чорнобиль, який має схожий хімічний склад з ґрунтовими водами регіону Шампань у Франції. У воді не було виявлено радіоактивного забруднення.ьПроект доводить, що відродження території та сільськогосподарське використання земель Чорнобильської зони можливе.
Творці Atomik мають на меті налагодити виробництво таким чином, щоб залучити до нього людей, які продовжують жити в зоні відселення та потерпають від безробіття. Значна частина прибутків від проекту буде спрямована на підтримку місцевих громад та дикої природи Чорнобиля.
“Зараз, коли минуло 30 років, я схиляюся до думки, що головна проблема для цих територій – не радіація, а відсутність економічного розвитку”, – вважає Джим Сміт із команди The Chernobyl Spirit Company.
